Коли щастя лякає: чому в найкращі моменти з’являється тривога
Щастя іноді викликає тривогу. Чому навіть у найкращі моменти ми можемо відчувати страх, сумніви та думати: «Невже це моє життя?» Розбираємося, звідки це відчуття береться і як дозволити собі витримувати щастя.
Ми стоїмо на вершині Палай Пунчу. Майже п’ять тисяч метрів над рівнем моря. Навколо — гори. Вітер. Неймовірна тиша.
І саме там чоловік, якого я кохаю, робить мені пропозицію.
Я пам’ятаю цей момент до деталей. І пам’ятаю ще дещо.
«Це справді відбувається зі мною?»
Ми стоїмо на краю сеноту в Мексиці.
Під нами — неймовірна бірюзова вода. Чотири метри вниз.
Ми сміємося, рахуємо до трьох і стрибаємо разом. У той момент я відчуваю себе абсолютно живою.
А потім знову десь усередині з’являється знайоме:
Згодом мій навчально-консалтинговий центр опиняється другим серед ТОП-10 консультантів України зі Scrum.
Ще через деякий час ми з чоловіком цілий місяць живемо в центрі Барселони. Гуляємо улюбленими вулицями. Приймаємо друзів. Подорожуємо. Проживаємо унікальні, неможливо-можливі знайомства. Збираємо й розбираємо спогади.
І знаєте, що об’єднує всі ці моменти?
Щастя. Вдячність. Захоплення.
А ще одне дуже знайоме відчуття. Ніби хтось усередині обережно запитує:
Коли приходить тривога?
Якщо ви колись ловили себе на подібних думках — ви не самі. Я кажу це як кар’єрна терапевтка, яка регулярно зустрічає цю частину в розмовах із клієнтами.
Здається, тривога має приходити під час кризи. Коли невідомість. Коли страшно.
Але дуже часто вона приходить саме тоді, коли ми щасливі. І тоді всередині виникає тривожне:
«А раптом це закінчиться?»
«А раптом я не впораюся?»
«А раптом це помилка?»
Захисний механізм
Сьогодні, вивчаючи психологію глибше, я вже знаю: це не ворог. Це частина психіки, яка намагається нас захистити.
Колись вона навчилася, що безпека — це заздалегідь очікувати проблем. Що розслаблятися небезпечно. Що після щастя обов’язково настане розплата.
Тому щоразу, коли життя стає особливо красивим, ця частина виходить на сцену. Щоб попередити. Не дати нам надто сильно повірити в хороше.
Що з цим робити?
Я не сперечаюся і не проганяю цю частину, а просто подумки кажу їй:
«Привіт, я тебе знаю і вдячна тобі за турботу».
«Дякую, що намагаєшся мене захистити».
«Просто зараз усе добре».
Після цього я спостерігаю стан і повертаюся в теперішній момент: до людини поруч, до розмови, до подорожі.
Витримувати щастя
Мені здається, багато хто знає цей стан. Коли те, про що мріялося, вже прийшло, а ми все ще не можемо до кінця повірити, що воно справжнє.
І, можливо, одне з важливих завдань дорослого життя — не лише навчитися проходити через труднощі. А ще й навчитися витримувати щастя.
Тому що іноді життя справді виявляється кращим, ніж ми колись могли уявити.
І іноді це теж правда.
Відгукується ця тема?
У Charinity ми створюємо простір і практики, де можна досліджувати такі почуття разом. Іноді одна розмова допомагає побачити сценарії, які роками заважали приймати любов та радість.
Коли щастя лякає: чому в найкращі моменти з’являється тривога
Щастя іноді викликає тривогу. Чому навіть у найкращі моменти ми можемо відчувати страх, сумніви та думати: «Невже це моє життя?» Розбираємося, звідки це відчуття береться і як дозволити собі витримувати щастя.
Ми стоїмо на вершині Палай Пунчу. Майже п’ять тисяч метрів над рівнем моря. Навколо — гори. Вітер. Неймовірна тиша.
І саме там чоловік, якого я кохаю, робить мені пропозицію.
Я пам’ятаю цей момент до деталей.
І пам’ятаю ще дещо.
«Це справді відбувається зі мною?»
Ми стоїмо на краю сеноту в Мексиці.
Під нами — неймовірна бірюзова вода. Чотири метри вниз.
Ми сміємося, рахуємо до трьох і стрибаємо разом. У той момент я відчуваю себе абсолютно живою.
А потім знову десь усередині з’являється знайоме:
Згодом мій навчально-консалтинговий центр опиняється другим серед ТОП-10 консультантів України зі Scrum.
Ще через деякий час ми з чоловіком цілий місяць живемо в центрі Барселони. Гуляємо улюбленими вулицями. Приймаємо друзів. Подорожуємо. Проживаємо унікальні, неможливо-можливі знайомства. Збираємо й розбираємо спогади.
І знаєте, що об’єднує всі ці моменти?
Щастя. Вдячність. Захоплення.
А ще одне дуже знайоме відчуття. Ніби хтось усередині обережно запитує:
Коли приходить тривога?
Якщо ви колись ловили себе на подібних думках — ви не самі. Я кажу це як кар’єрна терапевтка, яка регулярно зустрічає цю частину в розмовах із клієнтами.
Здається, тривога має приходити під час кризи. Коли невідомість. Коли страшно.
Але дуже часто вона приходить саме тоді, коли ми щасливі. І тоді всередині виникає тривожне:
Захисний механізм
Сьогодні, вивчаючи психологію глибше, я вже знаю: це не ворог. Це частина психіки, яка намагається нас захистити.
Колись вона навчилася, що безпека — це заздалегідь очікувати проблем. Що розслаблятися небезпечно. Що після щастя обов’язково настане розплата.
Тому щоразу, коли життя стає особливо красивим, ця частина виходить на сцену. Щоб попередити. Не дати нам надто сильно повірити в хороше.
Що з цим робити?
Я не сперечаюся і не проганяю цю частину, а просто подумки кажу їй:
Витримувати щастя
Мені здається, багато хто знає цей стан. Коли те, про що мріялося, вже прийшло, а ми все ще не можемо до кінця повірити, що воно справжнє.
І, можливо, одне з важливих завдань дорослого життя — не лише навчитися проходити через труднощі. А ще й навчитися витримувати щастя.
Тому що іноді життя справді виявляється кращим, ніж ми колись могли уявити.
І іноді це теж правда.
У Charinity ми створюємо простір і практики, де можна досліджувати такі почуття разом. Іноді одна розмова допомагає побачити сценарії, які роками заважали приймати любов та радість.
Спільнота в Telegram